Вітаю шановні відвідувачі. Хочу познайомити Вас з прекрасною грою TUNIC. В ній ми керуємо лисеням, досліджуємо цікавий і заплутаний світ, в якому є безліч ворогів, таємні проходи і приховані скарби. Гра була випущена ще у 2022 році, на всі популярні ігрові платформи, а у травні її додали в список ігор місяця ps plus. Цікаво, що гру розробив Ендрю Шоулдайс практично самотужки. Видавництво Finji допомогло завершити гру, додавши музичне оформлення. В гри існує фізична копія для ps4, Nintendo switch та xbox. В комплект входить картонна упаковка, диск з грою, досить велика карта, книжечка-посібник, частини якого ми збиратимемо в грі. Також 12 стікерів, код для отримання цифрового саундтреку і буклет з інформацією про управління в грі. Вартість цього Делюкс комплекту – 45$.
Стандартна вартість у ps store – 999грн, проте у всіх власників ps plus була можливість отримати гру безоплатно і назавжди. Вартість для нінтендо світч 30$, а зараз діє скидка 50%, тобто приблизно 600грн. Xbox пропонує цю гру за 900грн, а в стімі вона коштує 600. Ціна досить висока як для інді проекту, проте, я б не відносив цю гру до даної категорії. Звичайно це не ААА, але це і не примітивна гра.
За різними оцінками гра має рейтинг 7+ або 10+, тобто підходить для дітей. Цікавим є також українська локалізація, а у версії для ps5 підтримується довідка з гри, також українською. Це дуже приємно, і заслуговує окремої подяки як розробнику, так і видавцю.
Гра була номінована на безліч нагород. Виборола 3 нагороди, серед яких нагорода за кращий дебют.
В свому огляді, я буду озвучувати певні мінуси цієї гри, проте це виключно моя думка, і вони не такі значні. Це скоріше особливості, а не проблеми.
Якщо Ви не чули про цю гру, то рекомендую не читати, і не дивитися огляди на неї, оскільки це може зламати весь ефект, і позбавити Вас задоволення від проходження. Тож далі будуть спойлери, і мої враження від цього продукту.
Я почав грати Tunic після того, як її додали в підбірку ігор місяця на playstation. Зацікавила вона мене українською локалізацією, і звичайно ж обкладинкою. Така мила лисичка з високо піднятим мечем і щитом. Я розраховував на дитячу, казкову, пригоду. Почавши гру, я помітив, що мене не запитались про рівень складності. Ну, думаю, гра для дітей, навіщо тут складність. Все має бути просто. Прокинувшись на березі, я побіг шукати перших пригод. І тут мене здивувало, що немає ніякого ролику, який би розповів що тут відбувається. Добіг до скриньки з патиком, така собі перша зброя… ну нічого… зліва внизу є шкала здоров’я, і ще зелена шкала. Спочатку я подумав що це мана, просто автор вирішив зробити її зеленою, але це була енергія… а тут ще перекати є… Добіг до багаття, яке використовується як чекпоінт, а також тут можна прокачуватись. Всі мабуть зрозуміли до чого я веду, проте на той момент, я ще не порівнював гру з соулсами. Поки не почав вмирати… багато разів вмирати… І єдине що відрізняє процесс смертів Tunic від Elden ring, це відсутність надпису 🙂
Геймплей в TUNIC
Гра, своїми механіками, дійсно нагадує soulslike проєкти. Особливо це стосується боїв з босами. Проте при смерті ми втрачаємо не всі ресурси, а невелику частину. В грі багато прихованих ходів і шорткатів. Бої з босами можуть неслабо потріпати нерви, але в грі присутній “режим бога”, який можна увімкнути в головному меню в будь який час. Я про цю особливість взнав після проходження. Тому в одному бою використав гліч. Їх у грі також достатньо. Тож якщо дуже складно, краще увімкнути безсмертя на один бій. Бо якщо грає дитина, то є шанс взнати весь запас ненормативної лексики Вашого школяра :).
Рівні багатьом нагадують старі ігри про Зельду. Мені не нагадують, бо я не грав жодної Зельди. Можете написати в коментарях який я бичара, і що я життя не прожив раз не грав у ці шедеври… Я майже не ображусь… Загалом, щоб добратися до деяких місць потрібно добряче так полазити, щоб потім знайти короткий шлях, який увесь цей час був доступним. Так собі задоволення як на мене…
В грі незвична система прокачки. Щоб покращити свої характеристики недостатньо назбирати золото, (тут це як і в соулс – єдина універсальна валюта) потрібно ще знайти відповідний предмет. Для кожної характеристики він свій. Прокачка відчутна, але обмежена, оскільки необхідний лут є в конкретній кількості. Перекачатись за одне проходження не вийде.
Візуальне та музичне оформлення
Tunic має дуже приємну атмосферу. Графіка не вражає реалістичністю, але цього і не вимагається. В цій грі Ви немов потрапляєте у казку, пейзажі заворожують, і ними хочеться милуватись. Для цього, по всьому світу стоять підзорні труби. Вони допоможуть побачити ділянку з висоти, і знайти необхідний шлях. Особливу увагу автор приділив тіням від дерев у деяких локаціях. Вони просто неперевершені! Проте ложка дьогтю все ж є. Декілька рівнів мають дуже багато кислотного, рожевого кольору. Не можу сказати що це прямо катастрофа, але якщо на цьому рівні застрягти, то очі можуть витекти…
Музичний супровід на протязі усієї гри тримає спокійну, але дещо сумну атмосферу. Мелодія повністю підходить до сюжету гри. Не набридає і не застрягає в голові. Ходити і наспівувати не будете.
Сюжет Tunic
Сюжет, як і в соулс іграх, не подається відкрито і чітко. Але він зрозумілий. Це дуже великий плюс. Пройшовши гру Ви отримаєте повноцінну історію, Ви будете розуміти те, що пережили. На відміну від елден рінг, де я отримав платину, так і не зрозумівши що я взагалі робив. Історія досить сумна, головний герой досліджує світ, стає сильнішим, і прагне звільнити дух лисиці із заточення. Для цього йому потрібно відшукати три ключі, які оберігають боси. Знайти їх не просто, а босів завалити ще тяжче. Гра має 2 варіанти закінчення. Перший, – ми зациклюємо історію, і головний герой(чи героїня, я так і не зрозумів) займає місце духа лисиці, фактично потрапляє до “духовної в’язниці”. А замість нього гру починає новий наслідник. Другий – “правильний”. Ми даємо духу лисиці посібник, який попередньо необхідно зібрати з багатьох частин, і завершуємо цикл. Дух лисиці ознайомлюється з керівництвом, розуміє що відбувається, і перетворюється на живу лисицю. Після цього головні герої весело проводять час на просторах цього чарівного світу.
Мінуси Tunic
Особливих мінусів я не знайшов. І те що мені не подобається, для Вас може бути чудовим відкриттям.
Отож, мене дещо дратував яскравий рожевий колір в одній з локацій. Він не переслідує гравця весь час, але хвилин 30 довелось потерпіти.
Наступним хочу виділити секрети. Деякі з них досить цікаві, і гра нас до них підводить. Наприклад пошук фей. Я без особливих проблем зрозумів як їх шукати, і як їх відкривати. Хоча доводилось брати картку, ручку і малювати секретні коли, бо народу постійно збирався. А от пошук секретних предметів, це був головний біль. Самому це зробити мені не вдалось. Я дивився на ютубі як і де їх знайти. А найбільш мене дістала “пасхалка”… Це типу збери 12 секретних предметів, знайди секретну кімнату у секретному проході. Зайди у секретний портал і перемістить на секретну вежу. Далі введи секретний код ( дуже довгий код ), але задом наперед. Запиши символи на екрані. Символи відповідають звукам англійського алфавіту. Розшифруй їх за допомогою посібника. І вийде короче адреса сайту.
Ось він – doyoufeartheeyesofthefarshore.co
Для мене це геморойний геморой…. Ну надто муторно, і я не вважаю таку процедуру цікавою. Хоча сам сайт викликав у мене цікавість. Моторошна мелодія, і не менш страшніший силует викликали в мене думку про можливе продовження історії. Вже з дорослим, бородатим лисом, і в повноцінній соул грі. Я б таку купив за фулл прайс 🙂
Плюси Tunic
Плюсів гри набагато більше, але їх складніше описати. Грати приємно і не напряжно. Досліджувати світ цікаво. Коли відкриваєш короткий шлях, то на обличчі з’являється посмішка, і в голові звучить фраза: “а що, так можна було?..”. Історія подається поступово, і дуже грамотно. Коли проходиш гру, то відчувається розуміння цього світу. Але залишаються певні моменти, над якими хочеться подумати, пофантазувати. Проходження займає приблизно 15 годин. Це і не мало, і не багато. Зберігається бажання ще трошки побігати за лисичку, і піти на нову гру+. В грі є українська мова. Переклад виконаний чудово. Це дууууже жирний плюс. Гра підійде як дітям, за рахунок візуального стилю, так і дорослим. Проходячи Тунік, я жодного разу не відчув, що це якийсь другосортний проєкт. Відчувається серйозна історія в дитячій обгортці. І це безумовно також +, оскільки подібне в іграх зустрічається досить рідко.
Підсумок
Я б поставив цій грі 10 з 10, але все ж деякі моменти мені не до вподоби. Не можу назвати гру шедевром, хоча вона набагато ближча до цього ніж більшість ігор, які обзивають шедевральними. Моя думка, це 9 з 10, причому тверді 9.
Тому закликаю купувати цю гру, якщо є можливість. На такі проєкти часто дають скидки, або ж роздають по підписці, тому стежте за цінами, я впевнений, що під час акцій гра буде по дуже приємним цінам. Обов’язково залишайте відгуки, ставте оцінки, і наголошуйте про українську мову. Це дозволить авторам і видавцю зрозуміти, що українську локалізацію вони зробили не дарма. Ще одною подякою для них стане здобуття Вами платинового трофею. Це покаже розробникам зацікавленість у продукті, і дасть зрозуміти, що такий контент заходить людям.